Поезія (2010)

Міджа, жінка за шістдесят, веде скромне життя в невеликому південнокорейському містечку. Вона опікується своїм онуком-підлітком Джонгвуком, який часто потрапляє в неприємності. Незважаючи на власні труднощі, Міджа знаходить втіху в поезії і вирішує приєднатися до місцевого поетичного гуртка. Вона сподівається, що творчість допоможе їй знайти красу і сенс у своєму повсякденному житті. Однак її нове захоплення збігається з розкриттям трагічної події – самогубства школярки, до якого причетний її онук.

Міджа глибоко переймається моральними наслідками вчинків Джонгвука та власним погіршенням здоров'я. Вона шукає розради і спокути через силу слова, намагаючись знайти внутрішній спокій. Поступово, через поезію, Міджа знаходить глибоке відчуття благодаті серед хаосу свого життя. Її історія – це зворушливий шлях до самопізнання і прощення, який показує, як мистецтво може допомогти подолати найважчі життєві випробування.