Ма Рейні: Мати Блюзу (2020)

У 1920-х роках у Чикаго Ма Рейні (Віола Девіс) намагається записати платівку на студії, якою володіє біла людина. В цей час у її музичному ансамблі назріває конфлікт: амбітний трубач Ліві (Чедвік Боузман) прагне вийти на перший план, кидаючи виклик Ма. "Ма Рейні: Мати блюзу" став останнім фільмом для Чедвіка Боузмана, і це остання можливість побачити, якого талановитого актора ми втратили. Ліві - його найкраща роль, де він демонструє широкий емоційний діапазон і природність на екрані. Віола Девіс у головній ролі також неперевершена, підтверджуючи свій статус зірки. Фільм базується на п'єсі Августа Вілсона з його "Піттсбурзького циклу". Дензел Вашингтон, який володіє правами на екранізацію творів Вілсона, виступив продюсером цього фільму, а раніше сам зняв "Огорожі". Театральне походження твору відчувається у фільмі: дія відбувається переважно у двох приміщеннях, а діалоги іноді звучать не зовсім природно для кіно. Проте, текст залишається чудовим, а актори докладають максимум зусиль, щоб відповідати йому. Окрім Боузмана і Девіс, вражають Глінн Терман з останнього сезону "Фарго" і Колман Домінго з "Ейфорії" у ролях музикантів ансамблю Ма.

Фільм "Ма Рейні: Мати блюзу" є не тільки даниною пам'яті Чедвіку Боузману, але й глибоким дослідженням музичної індустрії 1920-х років. Він показує боротьбу за владу і визнання в світі, де расові та гендерні бар'єри були особливо відчутними. Ма Рейні, відома як "Мати блюзу", бореться за своє право на самовираження і контроль над власною музикою, що робить її персонаж ще більш актуальним сьогодні. Ліві, зі своїми амбіціями, додає напруги, створюючи динамічний конфлікт, який тримає глядача в напрузі до самого кінця. Цей фільм - це не тільки історія про музику, але й про людські стосунки, амбіції і боротьбу за свої права. Він є важливим внеском у кінематограф, який залишає після себе багато питань для роздумів.