Після сонця (2022)

У далекі 90-ті роки Софі провела незабутні літні канікули у Туреччині разом зі своїм батьком. Тепер, коли роки минули, вона з теплом і ностальгією згадує ті дні. У її пам'яті спливають як справжні моменти тієї подорожі, так і вигадки її дитячої уяви. Ці спогади допомагають їй поєднати два образи батька: того, яким він був тоді, і того, яким він є зараз. Це дві абсолютно різні людини, і Софі намагається знайти між ними зв'язок, використовуючи свої спогади як місток між минулим і сьогоденням.

Кожен спогад про ті канікули – це не просто відлуння минулого, а й спроба зрозуміти, як змінився її батько. Вона перебирає в пам'яті сміх, розмови, спільні пригоди, які вони пережили на турецьких пляжах. Але поряд з цим, у її уяві виникають і фантазійні сцени, які додають її спогадам особливого шарму. Цей оригінальний спосіб допомогає Софі не тільки зберегти тепло тих днів, але й прийняти зміни, що відбулися з її батьком. Вона розуміє, що час змінює людей, але спогади залишаються незмінними, і це допомагає їй знайти внутрішній спокій.