Вітаю, це вбивство (2024)

У розкішному, закритому для сторонніх пансіонаті, де дозвіл на в'їзд мали лише найбагатші з багатих, сталося вбивство. Тепер усі мешканці були під підозрою і не могли залишити територію, доки злочин не буде розкрито. Досвідчений слідчий Бхавані взявся за справу, почавши з опитування всіх присутніх. Його інтерв'ю виявили егоїстичну та самозакохану поведінку гостей, які мало цікавилися долею інших. Головним підозрюваним став молодий чоловік, який останнім бачив жертву живою. Він наполягав на своїй невинуватості та алібі, яке підтверджувала його мати, але конкретних доказів не було.

Бхавані вирішив вдатися до стратегічного ходу: він оголосив, що вже знає ім'я вбивці і чекає на його зізнання. Це було зроблено з метою спровокувати справжнього злочинця на помилку. Тактика слідчого посіяла паніку серед гостей, які почали підозрювати одне одного. Напруженість зростала, і Бхавані продовжував тиснути, сподіваючись, що хтось із підозрюваних не витримає і видасть себе. Цей психологічний тиск став вирішальним у розкритті таємниці вбивства в елітному пансіонаті.